Skip to main content

Посвідчення заповітів

У відповідності до статті 1233 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Тобто заповіт являє собою вчинений відповідно до вимог закону документ, що містить у собі одностороннє особисте розпорядження спадкодавця на випадок своєї смерті стосовно порядку передачі його майна на користь певних осіб.

Зазвичай заповіт складається однією особою. Проте ЦК України не забороняє складення так званого спільного заповіту. До нього, зокрема, належить заповіт подружжя (ст. 1243 ЦК України).

Закон визначає певні вимоги щодо особи заповідача. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ст. 1234 ЦК України). Заповідач має розуміти значення своїх дій і їх наслідки, тому забороняється протиправний вплив на свідомість людини під час складення заповіту. У зв’язку з цим існує правило, відповідно до якого право на заповіт здійснюється заповідачем особисто, а вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповідач визначає зміст заповіту та його основні положення. Заповідач має право:

– призначити коло спадкоємців;

– визначити обсяг спадщини;

– зробити заповідальний відказ;

– покласти на спадкоємців інші обов’язки;

– скласти заповіт з умовою;

– підпризначити спадкоємця, якщо основний спадкоємець помре до відкриття або в момент відкриття спадщини (одночасно із спадкодавцем). Заповідач також має право скасувати або змінити заповіт. У цьому полягає свобода заповіту.

Визначаючи коло спадкоємців, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб. Спадкоємцями можуть бути названі будь-які учасники цивільних відносин – фізичні та юридичні особи, держава, територіальні громади, Автономна Республіка Крим. Водночас заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування особу (осіб), яка є його спадкоємцем за законом. Проте право спадкодавця у цьому питанні має деякі обмеження.

Закон визначає коло осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині (ст. 1241 ЦК України). До таких осіб належать: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти; непрацездатна вдова (вдівець); непрацездатні батьки спадкодавця. Обов’язкова частка складає половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, підписаний особисто заповідачем, із зазначенням місця і часу складення заповіту. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою особою за правилами, викладеними в главі 3 розділі II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (із змінами). На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається, згідно вимогам статті 56 Закону України «Про нотаріат».

Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.

Нотаріус при посвідченні заповіту зобов’язаний роз’яснити заповідачу зміст статті 1241 ЦК України про право на обов’язкову частку у спадщині, зміст статті 1307 ЦК України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору та статті 1254 ЦК України про право заповідача на скасування та зміну заповіту.

Для більш повного і всебічного захисту інтересів заповідача і збереження таємниці заповіту передбачається можливість складення секретного заповіту, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.

Особливий порядок посвідчення нотаріусом секретного заповіту робить неможливим передчасне ознайомлення з його змістом будь-якої особи. Секретний заповіт оголошується нотаріусом лише після смерті заповідача і відкриття спадщини.

Заповіти, складені та посвідчені, змінені або скасовані в установленому законодавстві порядку, підлягають обов’язковій реєстрації у Спадковому реєстрі у порядку, установленому Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 № 1810/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за № 831/19569 (із змінами).

Інваліди 1 та 2 групи звільняються від сплати державного мита за посвідчення заповіту та його реєстрацію у Спадковому реєстрі.

Головне територіальне управління

юстиції у Тернопільській області